Відповіді на питання бути чи не бути нашій Україні як державі криється в питанні побу- дови економіки. Країна не може нескінченно довго триматися на уламках розваленої планової економіки. Країна переживає період дикої капіталізації коли доживають останні роки давним давно виробивши свій ресурс заводи, повністю зруйноване сільське го- сподарство, уродлива банківська система яка знищує кожне мало-мальське працююче підприємство, як гриби після дощу створю- ються державні структури з необмеженими караючими функціями.

     В винахідників є критерій значимості винахо- ду,– чим геніальніший винахід тим він простіший і навпаки. Підходячи з таким критерієм можна констатувати, що за двадцять років незалежності в Україні так і не було створено податкового кодексу, який дозволяв би нормально розвиватися економіці. В попередньому номері журнала «Бізнес-клас» №2 (22) за 2009 рік я писав, що перш за все, приступаючи до розбудови держави потрібно спочатку розробити нормативно-технологічну базу. Про яку систему можна говорити, коли ми вирішили побудовувати принципово нову ринкову економіку, а користуємося нормативно- технологічною базою планової економіки та й ще держави, якої вже немає двадцять років. Можна уявити, що ви рішили побудувати металургійний завод, а взяли за базу нормативно- технологічну документацію сахарного заводу?! Звичайно, розробка комплексної економічної програми перш за все потребує появу головного ідеолога даного проекту. З досвіду інших країн відомо, що ідеологом може бути тільки одна люди-на, а не група хороших спеціалістів. Ви коли не будь в своєму житті читали геніальний художній твір написаний групою авторів? Геніальне народжується в окремій голові. Нормативно- технологічна база включає десятки крупних розділів: податковий, митний кодекси, єдину систему стандартів і інші матеріали, що регулю- ють нормативно-правові і господарські відносини.

     Як один із життєво-найважливіших для всієї економіки країни документів являється податко- вий кодекс. Всі, в тому числі і податківці чудово розуміють, що нинішня система підрахунків і збору податків це удавка не тільки для підприємців, а для всього народного господарства. Спочатку про саму систему розрахунку податків. Тут дві проблеми. Перша – це хитросплетіння і заплутаність самої системи розрахунків. Це наглядно відчуваєш, коли тільки розпочинаєш читати першу статтю податкового кодексу: 1«Податковий кодекс України регулює відносини, пов’язані із встановленням, зміною та скасуванням податків і зборів в Україні, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справля- ються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів і повнова- ження їх посадових осіб під час здійснення пода- ткового контролю та інших адміністративних функцій, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.» Стаття 1.2, в якій говориться що «відносини, що виникають у зв’язку з оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України, регулюються цим Кодексом та законодавством України з питань митної спра- ви.» для людини, що коли-небудь мала відносини з митною службою тільки доповнюють цю паву- тину протиріч. І тут повстає друга проблема, хто повинен зби- рати податки? Логічно, що це повинна робити податкова служба. Але план на збирання податків у податкової служби свій, а у митної свій. Підприємство, що сплатило ПДВ на митниці, може попасти в список мінімізаторів податків, так як воно не виконує у податкової служби так званий «коефіцієнт податкового навантаження»?! Виникає питання, чому взагалі підприємство- виробник повинен щось платити на митниці. Адже він тільки одержує сировину. Попереду важкий шлях виготовлення і реалізації товару. Держава в першу чергу повинна допомага- ти в виготовленні і реалізації товару, а вже потім, одержати за цю допомогу-учать свою долю. В іншому разі виходить, плати наперед, щоб я тобі не перешкоджав. Вибачте, але такий вид діяльності по іншому називається…. План на податки і збори на митниці являються першою удавкою для господарчого суб’єкта, так як для досягнення його виконання застосову- ються різні репресивні схеми. І що саме головне і дивне, що ці схеми закріпленні знову ж таки в нормативно-технічній документації. Один з таких прикладів, дивного і не підлягаючого нормальній логіці, являється «базо- ва ціна». Підприємство закупляє сировину, яка іде на виготовлення конкретного виробу. Ціна на дану сировину відома, відкривай Інтернет і перед тобою любі дані.Але ця інформація не для митниці. Тут свої закони. Базова ціна на товар, який іде під виз- наченим кодом. Але під цим кодом йде ще сотня інших видів продукції. Тут все в кучі. І безумов- но на кожну продукцію своя ціна. Так от, ціна на продукцію, яку ви закупляєте, одне євро за кілограм, але до цього ввозили товар хоч і зовсім інший, але під цим митним кодом, по десять євро і вам говорять, сплачуйте податки з десяти євро, так як в базі стоїть ця ціна і нижчої немає?! Не хочу в рамках даної статті аналізувати митний кодекс, я тільки звертаю увагу, що виходячи тільки з приведених вище двох прикладів, функцію зборів податків з митної служби потрібно зняти. Але повертаємося до податкового кодексу. Аналізуючи проект нового податкового кодек-су, з самого початку виникає відчуття, що неоднозначність і заплутаність системи оподатку- вання так ніколи і не буде вирішена. Щоб переко- натися в цьому, достатньо прочитати статтю 4.1.4) «презумпції правомірності рішень платника у випадку коли норма закону чи іншого нормативно- правового акта , виданого на підставі закону , або коли норми різних законів чи різних нормативно- правових актів припускають неоднозначне (мно- жинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платників, так і контролюючого органу;» Про що, наприклад, говорить стаття 4.1.5 «фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами.» Потрібно це так розуміти, що господарюючий суб’єкт буде обкладений податками не з розра- хунку його конкурентоспроможності на ринку, а з розрахунку видиків бюджету. З усіх статей податкового кодексу я б виділив тільки одну 4.1.8, яка заслуговую на загальне схвалення: «економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування.» Так, може все таки доцільно на кінець підрахувати скільки коштує адміністрування податків і застосувати таку систему, в якій би отпала необхідність в адмініструванні. В рамках обмеження даної статті, я на жаль не можу детально проаналізувати весь податко-вий кодекс, тому зробимо короткий висновок, що потрібно, щоб вивести економіку країни на належний рівень.

Висновок:

1. Потрібно відмінити, а не вдосконалювати існуючу систему оподаткування.

2. зняти з митної служби функцію збору податків.

3. Установити один єдиний податок на заключній стадії реалізації товарів

4. Україні якнайвидше потрібно знаіти свого Бальцеровича.