Які реформи нам потрібні
В моїх статтях «Як нам відбудувати країну?» і «Необхідні кроки для відбудови економіки» (дивись журнали «Бізнес клас» № 2 (22) від 2009 року, сторінки 30-32 та № 2 (24) від 2010 року, сторінки 30-31 або на сайті dzoz.com.ua) я наголошував на першочергових задачах, які потрібно обов’язково вирішити, щоб ми на шляху розбудови нашої держави могли рухатися в вірному напрямку для створення міцного економічного фундаменту.
Однією з найважливіших задач, яку потрібно було вирішити, це задача розробки нового, зрозумілого для всіх, – і підприємцям, і самим податківцям, податкового кодексу. На жаль ми одержали «заумний», якщо не сказати простіше, заплутаний, з багатьма протиріччями, податковий кодекс, незрозумілий не те що молодим бухгалтерам, а й досвідченим. Але і в такому виді, як він є, по ньому можна б було працювати, якби не «але». Біда в тому, що у нас, як завжди, закон має подвійне тлумачення. Розрекламоване спрощення первинних документів насправді оказалось ще більш складними вимогами. Як і раніше, є закон, який всі знають, але в реальному житті, балом правлять десятки і сотні підзаконних листів, які, як і раніше, відомі тільки податківцям і які м’яко говорячи не зовсім, або зовсім не відповідають, а точніше находяться в протиріччі з законом, який вони роз’яснюють. Не має очікуваної ясності і прозорості. Як і раніше, є суцільне хитросплетіння, в яке намагаються заманити, збити з тями і спіймати господарюючого суб’єкта. А повинно бути навпаки,- закон повинен допомагати суб’єкту вірно спланувати, контролювати свою економіку, допомагати в досягненні необхідних показників для успішного господарювання. Ні однієї з перечисленних задач, даний податковий кодекс не вирішує. Якщо ж тобі пощастило і ти не попався в це павутиння, не радій, – це були квіточки, а ягідки попереду. В справу вступає ще один, безіменним автором видуманий самий негативний показник – коефіцієнт податкового навантаження. Можливо хтось вважає, що цей показник корисний для економіки? Це помилкова думка. Цей показник надзвичайно шкідливий, він руйнує не тільки конкретне підприємство, а всю економіку країни. По-перше, де в податковому кодексі цей показник передбачений? Якщо у підприємства вийшла рентабельність одна, а тобі через коефіцієнт навантаження нав’язують зовсім іншу рентабельність, то по-перше – ця рентабельність у тебе буде дута, а по-друге – вона приведе до невірної податкової звітності. Втретє, сплата завищених податків вимиває у підприємства обігові кошти, не дозволяє підприємству розвиватися, підвищувати заробітну плату, що тягне за собою зменшення надходжень до пенсійного фонду і т.д. Потрібно пам’ятати, що в економіці немає незалежних показників, що зміна однієї величини приводить до зміни інших. Китайці теж думали, що знищуючи горобця, збережуть більше зерна, а вийшло навпаки. В радянські часи, за рентабельністю пильно слідкували. Висока рентабельність завжди викликала підозру.
А як бути підприємству з цим показником, якщо воно працює по тендерах, тай ще й з державними, задача яких одержати якомога нашу ціну на товари. Наприклад, підприємству вдалося виграти тендер на початку року з рентабельністю 15 %. Але за рік, ціни на сировину, пальне, транспортні витрати збільшилися більш ніж на 50 %, як це було в 2009, 2010 роках, збільшився курс валют і на кінець року від рентабельності залишилось тільки 2 %. Підприємство в такому разі понесе великі витрати і якщо до цього навантажити його податками, виходячи зі штучного, видуманого, економічно не обґрунтованого «коефіцієнта податного навантаження», то очевидно, що це шлях до банкрутства.
Закладаючи високу рентабельність, у себе на підприємстві, ми одержуємо зменшення рентабельності на інших підприємствах, які використовують цей продукт, а державна казна в сумі одержує, якщо не менший, то і не вищий результат. Наповнення бюджету таким чином непримінно приведе до економічної катастрофи в майбутньому. Потрібно в кінці кінців зрозуміти, що єдиний спосіб збільшення надходжень до бюджету, це створити умови для вільного розвитку бізнесу. Постійний тиск, залякування, вимивання обігових коштів в кінці кінців приведе не до розвитку економіки, а до її колапсу.
Зараз у кожної державної служби з караючими повноваженнями, а їх по словам Хорошковського в державі не багато, ні мало, близько 90 є план на збори, які вони повинні виконувати. Це приводить до тотальних перевірок по 5-6 в місяць. При цьому, ще до перевірки установлений план, який повинен сплатити господарюючий суб’єкт. І чим більше ти зробив на підприємстві, чим більше вкладаєш в виробництво, тим більше буде для тебе планова величина штрафу.
Як ми можемо конкурувати на внутрішніх і зовнішніх ринках з іноземними товарами, коли митниця вводить так звані базові ціни, вимушуючи сплачувати, ще на стадії розмитнення товару завищений податок на додану вартість і неіснуюче мито. Це пов’язано з тим, що у них теж план на податки, а це все це тягне за собою підвищення собівартості. В подальшому господарюючого суб’єкта чекають тарифи на енергоресурси і воду, і це при тому, що іноземному конкуренту ці енергоресурси продаються в рази за меншою ціню, і на кінець – підприємство отримує «коефіцієнт податкового навантаження»…
Економіка держави складається з економіки окремо взятих підприємств. В такому разі, як можна думати про розвиток економіки навантажуючи підприємства з кожним днем все більшими податками.
«Згідно інформації Світового банку, по результатам 2011 року Україна посіла перше місце в світі по кількості сплачуємих податків. По даним аналітиків банку, український бізнес сплачує в тій, чи іншій формі 135 податків. Якщо взяти до уваги, що які посіли друге і третє місця Румунія і Ямайка, сплачуємих податків 113 і 72 відповідно, то Україні в цьому відношенні належить абсолютний світовий «рекорд»!
Для порівняння, в процвітаючому Гонконзі їх всього на всього три, в соціалістичній Швеції, в бідній на природні ресурси Грузії і Норвегії з її суровими кліматичними умовами – по чотири, в Сінгапурі з її економічним чудом – п’ять, в Франції – сім, в Великобританії, Голландії, Чехії, Фінляндії – вісім, в Сполучених штатах Америки – одинадцять.
В Туреччині, товари якої ми так любимо завозити, підприємство яке створило більш ніж п’ять робочих місць, взагалі звільнюється от податків.
Завищуючи податкове навантаження ми тим самим здержуємо зростання заробітної плати і як наслідок, відрахування в пенсійний фонд.