Шановні виборці! Дорогі земляки!
Погодьтеся, що ми з Вами давно втомилися від ситих облич з товстими червоними щоками, таких вгодованих, самовдоволених, самозакоханих і щасливих, які вже десятиліттями ходять і ходять у владу і не думають виходити з неї. Їм так там зручно, ситно й затишно. Вони їдять і крадуть, крадуть і їдять. І брешуть щоразу знов і знов, що принесуть нам щастя і достаток, як тільки прийдуть до влади. А для того, щоб їм прийти до влади, потрібна дрібничка – всього-навсього наш з Вами голос, наше волевиявлення. Старі звичні обличчя у Верховній Раді – набридли! До біса! Вже досить їм брехати, а нам вірити! Не ведіться на кіло гречки, або кіло ковбаси! Не втрачайте гідність, не вірте пройдисвітам, які дурять Вас і Ваших родичів та сусідів лестощами й порожніми обіцянками.
Вдивляймося в обличчя нових людей, які хочуть в цей непростий час прийти до законодавчого органу нашої влади – до Верховної Ради, щоб допомогти нам. Я знаю таку людину і хочу розповісти про неї. Це – наш земляк, МИКОЛА ОНИКІЙОВИЧ ДЗОЗ – селянський син, що народився у селі Гречене Петриківського району на Дніпропетровщині. Тут же пішов у початкову школу, а продовжив навчання в старших класах у Шульгівці. Син вчительки і тракториста, він любив вчитися і жадібно прагнув знань. Особливо вабили точні науки. Закінчивши середню школу, пішов здобувати вищі знання на фізико-математичний факультет Дніпропетровського державного факультету і успішно закінчив його. Викладав фізику і математику у середній школі на Петриківщині.